| Чи запросили Ви своїх друзів на навчання в МАН? |
Наші партнери
Олександра Мудрак — юна поетеса із Гусятинщини 21.11.2018 «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...» Ліна Костенко. Ці слова талановитого майстра слова є своєрідним дороговказом для юної поетеси із Гусятина, що на Тернопільщині, Олександри Мудрак. Сьогодні дівчина успішно навчається в Гусятинському коледжі ім. І. Пулюя, є слухачем Малої академії наук України, бере активну участь у науковій та громадській роботі навчального закладу. 15 листопада 2018 року Олександра Мудрак здобула перемогу в ХХІІ обласному творчому конкурсі авторської пісні та поезії серед учнів, студентів, працівників професійних та вищих закладів освіти І-ІV р.а. та нагороджена Дипломом І ступеня. Ця тендітна дівчина пише вірші з дев’ятирічного віку. На основі перших творів було видано збірочки «Життя – найвища цінність на землі» (2012 рік), «Весна і до тебе прийде, Україно!» (2015). Поезії Олександри друкувалася в шкільному часописі «Наше слово», обласних газетах «Вільне життя», «Свобода», альманасі Департаменту освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації, збірнику Тернопільського відділення Малої академії наук України «Проби пера». 2017 рік став знаменним для юної поетеси. Вона взяла участь в обласному етапі фестивалю-конкурсу патріотичної пісні, прози, поезії, творів образотворчого мистецтва «Свята Покрова», присвяченому 75-й річниці утворення УПА, і посіла І місце в номінації «Проза і поезія». У цьому ж таки році вона здобути ІІІ місце у Міжнародному фестивалі-конкурсі дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах» у номінації «Літературний твір» та спец-премію у номінації «Журналістська робота». 2017 року Олександра Мудрак ввійшла у двадцятку переможців конкурсу «Моє майбутнє – з рідною землею». Ще, крім цього, брала участь у Всеукраїнському поетичному вернісажі імені Максима Рильського «Троянди й виноград» – 2017, де отримала диплом-відзнаку в номінації «Інтимна лірика». Улітку 2018 року юнка стала переможцем Міжнародного мультимистецького літературного конкурсу «Молода КороНація» й отримала літературну премію в номінації «Романи і повісті. Діти для дітей» за свою пригодницько-детективну повість «У лабіринтах доль». Також стала дипломантом Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» у номінації «Проза». Кавалькада вогнів поцілує обрій, Сонце ніжно потоне в гірський серпанок. Я віддамся у руки скорботі "модній" Аж допоки на землю зійде світанок. Меланхолію тихо провадять хвилі , За лаштунками казки вирує місто, Там відчую себе у людській могилі, Де так душно, буденно і дуже тісно. Забагато суспільство залазить в душу, Вимагає прийняти свої секрети. Це відколи у світі я вам щось мушу? Вам не досить хіба пити кров планети? І навіщо рівнятись на сірі сотні? Ну і що, якщо хтось тебе зміряв скоса? Ех, тепер не усі почуття добротні: Часом важко розгледіти дальше носа. Так про що ж я? Гаразд, поясню конкретно: Не такі ми, панове, як маєм бути, Ми живемо на показ, а не секретно, На світогляд придумали хитрі пути. Та шкода, що не кожен зі мною в згоді: Вже мільйони на світ поглядають сліпо. Ще колись вам повідаю при нагоді Як сучасні люди "вбивають" літо. Я не Бог, не суддя, не психолог навіть, І не буду я вам диктувать закони, Адже кожен собі перепони ставить, Визнача переваги і заборони. І нікому нічого я не повинна, Це життя, а не просто собі театр. І комусь я сьогодні буду причинна, Та не треба ні ліки, ні психіатр. Я вдивляюсь далеко-далеко в обрій. Кавалькада вогнів колихає місто... Як же важко в цім світі душі хоробрій Серед сірих тінéй виглядати чисто... У цих, по-філософськи глибоких, рядках вірша Олександи Мудрак звучить засторога всім нам, дорослим: не дати юним талановитим людям розчаруватись у житті, підтримати в нових починаннях, не дозволити заплямувати душу в складних лабіринтах нашого сьогодення. |