Тернопільське обласне відділення Малої Академії Наук України
Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення Малої Академії Наук України
Тернопільське обласне відділення Малої Академії Наук України
Тернопільське обласне відділення Малої Академії Наук України
Тернопільська мала академія наук України
icon
Назад
Олександра Мудрак — юна поетеса із Гусятинщини
21.11.2018

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...» Ліна Костенко. Ці слова талановитого майстра слова є своєрідним дороговказом для юної поетеси із Гусятина, що на Тернопільщині, Олександри Мудрак. Сьогодні дівчина успішно навчається в Гусятинському коледжі ім. І. Пулюя, є слухачем Малої академії наук України, бере активну участь у науковій та громадській роботі навчального закладу.

15 листопада 2018 року Олександра Мудрак здобула перемогу в ХХІІ обласному творчому конкурсі авторської пісні та поезії серед учнів, студентів, працівників професійних та вищих закладів освіти І-ІV р.а. та нагороджена Дипломом І ступеня.

Ця тендітна дівчина пише вірші з дев’ятирічного віку. На основі перших творів було видано збірочки «Життя – найвища цінність на землі» (2012 рік), «Весна і до тебе прийде, Україно!» (2015).

Поезії Олександри друкувалася в шкільному часописі «Наше слово», обласних газетах «Вільне життя», «Свобода», альманасі Департаменту освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації, збірнику Тернопільського відділення Малої академії наук України «Проби пера».

2017 рік став знаменним для юної поетеси. Вона взяла участь в обласному етапі фестивалю-конкурсу патріотичної пісні, прози, поезії, творів образотворчого мистецтва «Свята Покрова», присвяченому 75-й річниці утворення УПА, і посіла І місце в номінації «Проза і поезія». У цьому ж таки році вона здобути ІІІ місце у Міжнародному фестивалі-конкурсі дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах» у номінації «Літературний твір» та спец-премію у номінації «Журналістська робота».

2017 року Олександра Мудрак ввійшла у двадцятку переможців конкурсу «Моє майбутнє – з рідною землею». Ще, крім цього, брала участь у Всеукраїнському поетичному вернісажі імені Максима Рильського «Троянди й виноград» – 2017, де отримала диплом-відзнаку в номінації «Інтимна лірика».

Улітку 2018 року юнка стала переможцем Міжнародного мультимистецького літературного конкурсу «Молода КороНація» й отримала літературну премію в номінації «Романи і повісті. Діти для дітей» за свою пригодницько-детективну повість «У лабіринтах доль». Також стала дипломантом Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» у номінації «Проза».
 
Кавалькада вогнів поцілує обрій,
Сонце ніжно потоне в гірський серпанок.
Я віддамся у руки скорботі "модній"
Аж допоки на землю зійде світанок.
Меланхолію тихо провадять хвилі ,
За лаштунками казки вирує місто,
Там відчую себе у людській могилі,
Де так душно, буденно і дуже тісно.
Забагато суспільство залазить в душу,
Вимагає прийняти свої секрети.
Це відколи у світі я вам щось мушу?
Вам не досить хіба пити кров планети?
І навіщо рівнятись на сірі сотні?
Ну і що, якщо хтось тебе зміряв скоса?
Ех, тепер не усі почуття добротні:
Часом важко розгледіти дальше носа.
Так про що ж я? Гаразд, поясню конкретно:
Не такі ми, панове, як маєм бути,
Ми живемо на показ, а не секретно,
На світогляд придумали хитрі пути.
Та шкода, що не кожен зі мною в згоді:
Вже мільйони на світ поглядають сліпо.
Ще колись вам повідаю при нагоді
Як сучасні люди "вбивають" літо.
Я не Бог, не суддя, не психолог навіть,
І не буду я вам диктувать закони,
Адже кожен собі перепони ставить,
Визнача переваги і заборони.
І нікому нічого я не повинна,
Це життя, а не просто собі театр.
І комусь я сьогодні буду причинна,
Та не треба ні ліки, ні психіатр.
Я вдивляюсь далеко-далеко в обрій.
Кавалькада вогнів колихає місто...
Як же важко в цім світі душі хоробрій
Серед сірих тінéй виглядати чисто...
 
У цих, по-філософськи глибоких, рядках вірша Олександи Мудрак звучить засторога всім нам, дорослим: не дати юним талановитим людям розчаруватись у житті, підтримати в нових починаннях, не дозволити заплямувати душу в складних лабіринтах нашого сьогодення.