| Чи запросили Ви своїх друзів на навчання в МАН? |
Наші партнери
Знову про академічну доброчесність 09.10.2019 Розпочався новий навчальний рік в Малій академії наук, юні дослідники заглибилися в науковий пошук, передчуваючи (чи згадуючи, за наявності досвіду) зауваження прискіпливого журі та запитання колег-манівців під час конкурсу-захисту. Кожному кортить вразити наставників та однолітків глибиною думки й важливістю результату. От саме зараз варто пригадати принципи академічної доброчесності чи познайомити з ними учнів, які вперше виконують самостійне дослідження. Для вченого та учня заповідь “не вкради” і принцип “не чини іншому того, чого не бажаєш собі” втілюються в практиках академічної доброчесності. Недоброчесність руйнує довіру, без якої не лише науковці не можуть співпрацювати але й ціле суспільство занепадає. Навчання та дослідження мають на меті пізнання, опанування невідомим та застосування знань на користь людству. Метою дослідника не може бути сама лише слава чи винагорода, перемога в конкурсі та висока оцінка. Тому кожен науковець зобов’язаний строго дотримуватися наукового методу, сумлінно збирати та об’єктивно аналізувати всі факти, а не лише ті, які підтримують його гіпотезу, уникати будь-якого обману і фальсифікації результатів, чесно визнавати помилки і виправляти їх, відмовитися від “списування”. Плагіат, поряд із фальсифікацією, належить до найбільших “гріхів” науковця. Плагіат – це привласнення авторства чийогось твору, відкриття, винаходу чи ідеї [1], по суті – крадіжка. Зрозуміло, що наукова праця опирається на результати, отримані раніше іншими дослідниками. Їх використовувати і згадувати в роботі просто необхідно – для цього використовують цитування (вказують джерело) і цитати (запозичений текст розміщують в лапках). Правила цитування строгі, але не такі вже й складні. Ось наприклад, на початку абзацу в квадратних дужках розміщена цифра 1 – під цим номером у переліку використаної літератури нає бути: Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.93 [Електронний ресурс] // Портал НБУВ. Бібліотечні електронні ресурси та технології. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12. Заплутано? Лише на перший погляд! У наведеному бібліографічному посиланні читач знайде повну назву документу, його тип, рік видання а також, якщо це електронний ресурс, де його знайти. В учнівських роботах, переважно, посилання простіші, наприклад, якщо стверджуєте, що магнітна левітація дозволяє поїздам розвивати швидкість до 600 км/год, можете вказати таке джерело: Сиротюк В.Д. Фізика: підруч. для 9-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – Київ : Генеза, 2017. – 248с. Не цитувати джерела можна лише для загальновідомих законів, явищ та істин – як обертання Землі навколо Сонця. Не є таємницею, що перед конкурсом-захистом науково-дослідницькі роботи проходять перевірку на плагіат. Таку перевірку, шляхом порівняння тексту з базою інтернет-ресурсів, кожен манівець може здійснити і самостійно, навіть не маючи доступу до спеціалізованих програм. Для цього можна використати онлайн-сервіси plagiarismdetector.net, freeplagiarismchecker.pro, www.duplichecker.com (до 1000 слів за один пошук), edubirdie.com/plagiarism-checker, papersowl.com/free-plagiarism-checker, www.paperrater.com (поки-що лише тексти англійською), які не потребують реєстрації і є безкоштовними. Варто зауважити, що той самий текст при різних перевірках може дати різний результат, бо ресурси для перевірки обираються випадковим чином, і навіть якщо Ви впевнені, що написали якусь фразу самостійно – вона могла вже кимось бути опублікована раніше. Звичайно ж, оригінальні роботи матимуть якісь співпадіння термінології, усталених виразів, але фахівець одразу зрозуміє, що це самостійна праця і зможе її гідно оцінити. Щоб дізнатися більше про правила оформлення робіт, радимо ознайомитися з методичними порадами щодо написання науково-дослідницьких робіт та уважно прислухатися до рекомендацій наукових керівників. Скоренький Юрій Любомирович, завідувач кафедри фізики ТНТУ ім. І. Пулюя |
