| Чи запросили Ви своїх друзів на навчання в МАН? |
Наші партнери
Змінюйте себе – змінюйте Україну! 19.11.2019 У той час, коли дорослі вважають, що сучасна молодь ні на що не здатна, вона змінює країну. Зазвичай на сучасних підлітків вішають клеймо пасивності, байдужості, невихованості, безвідповідальності. Я ж хочу довести, що насправді все зовсім навпаки, адже на власному досвіді переконалася, що теперішня молодь не просто активна, а ще й проактивна – та, яка усвідомила свої глибинні цінності та цілі, ініціює інших, пропонує різні ідеї та шляхи їх реалізації. Чому так впевнено це кажу? Відвідавши Школу громадянської та волонтерської участі «Агенти Змін», я познайомилася з більш ніж сімдесятьма підлітками, які втілили власні проєкти, спрямовані на піднесення України на новий рівень. Із впевненістю можу тепер сказати, що серед нас є молоді люди, які готові змінювати Україну і вже це роблять не покладаючи рук! Багато з них, як і я, є випускниками школи «Агенти Змін», де отримали нереально великий багаж знань, мотивації, досвіду, ідей та натхнення. Під час цієї події (не можу назвати її просто проєктом) я відкрила нову себе, перевернула власний світогляд з ніг на голову, навчилася думати та мріяти глобально. Зацікавило? Тоді розповім детальніше. Школа поділялася на чотири етапи, під час кожного з яких учасники взяли участь у конкурсному відборі. Першою сходинкою були дні, проведені в Пущі Водиці, що на Київщині, серед природи та свіжого повітря, де нічого, окрім спокою і натхнення, у душі не було. Ми, учасники, училися залишатися самі із собою в будь-якій ситуації, говорити про моральні цінності. Здається, ніби все це не пов’язане зі змінами в країні, проте усе починається з нас самих, і нема сенсу думати про яку-небудь справу, якщо насправді не розуміємо, хто ми такі. Щоб потрапити на перший етап, кандидати в Школу заповнювали аплікаційну форму та писали есе на подану тему. Особисто я писала висловлювання «Шлях до свободи, який він?», у якому роздумувала над тим, що спочатку людина має знайти власну свободу, бути незалежною, мати власну позицію і тільки тоді зможе допомогти в здобутті свободи нашій державі. Щоб перейти на наступний етап, кожен з учасників мав проаналізувати проблеми свого населеного пункту й зрозуміти, що потрібно змінити. Для цього необхідно було вигадати власний проєкт, узгодити концепцію, зробити презентацію та надіслати все це команді тренерів Школи. Найголовніше на другому етапі – презентувати проєкт перед публікою. Спочатку мені здавалося, що це легко, але не так сталося, як гадалося. У нас було багато лекцій про проєктний менеджмент, самопрезентацію, бюджет та рекламу. На цьому етапі занять я почерпнула максимальну кількість знань. Для переходу на третю сходинку кожен з учасників повинен був реалізувати власний проєкт, ба більше: усе мало бути успішно виконано. Час втілення – 3 місяці. Здавалося б, літо попереду, але коли потрібно знайти команду, розписати план дій, активностей, знайти гроші, учасників (якщо потрібні), то цього часу замало. Моїм проєктом стала Літня школа для дітей з рідного села Солоне, які не здатні їздити декілька разів на тиждень до школи іноземних мов, мистецтв, спортивної школи в місто. Наша команда вирішила допомогти цим дітям знайти своє хобі та розкрити талант вдома. Щотижня ми збиралися на природі та ділили дітей на групи (за бажаннями): музика, танці, спорт, іноземна мова. Граючись, усі навчалися й водночас визначалися з власними уподобаннями. У кінцевому результаті мій проєкт усе-таки зазнав краху. Спочатку це мене збентежило, проте я настільки хотіла зробити щось важливе, що за два тижні до дедлайну організувала зовсім інший проєкт. Оскільки я люблю мистецтво, то це був творчий вечір молодих митців Заліщанщини: юних художників, фотографів, поетів і музикантів міста. Мета – популяризація сучасного мистецтва. Після реалізації цих ідей я отримала нереальний досвід та підтвердила думку, що навіть коли щось не виходить, не можна опускати рук, а радше пробувати декілька разів, наполегливо працювати, і в кінцевому результаті в тебе все вийде. У вересні прийшов лист-запрошення на третій етап. І тут я зрозуміла: моя праця не була марною. На цьому етапі – «Від локального до глобального» – ми презентували свої результати перед тренерами та іншими учасниками Школи, а пізніше в Американському домі перед запрошеними гостями. Тут нас чекав сюрприз – зустріч із успішним засновником кафе «Veterano Brownie», ветераном АТО та його дружиною. Після бесіди із цими дивовижними людьми всі стали вмотивованими і натхненними. Ми відвідали також галерею відомої фотографині ХХ століття Параски Плитки-Горицвіт, де я особисто, як велика пошановувачка фотомистецтва, не могла відвести погляду від фотошедеврів. Побували «агенти змін» і в англійському офісі нанотехнологій. Також ми відвідали ООН в Україні, де почули багато цікавої інформації та отримали нове завдання – провести Найбільший урок (за чисельністю слухачів) у своїй школі, поширити у власному соціумі інформацію про глобальні цілі ООН. Це було завдання для переходу на четвертий етап. На свій урок я запросила учнів Заліщицької державної гімназії, де сама навчаюся. Про найбільші проблеми сучасного світу та шляхи їх вирішення прийшли послухати близько 120 гімназистів. Під час уроку запустила власний челенджер, за умовами якого учасники мали зняти на відео та «запостити» в соцмережу, як вони прибирають забруднену територію, не купують речей, що містять у собі пластик, п’ють тільки воду та допомагають нужденній людині. Це був мій перший досвід проведення лекції перед такою чисельною публікою. Я зрозуміла, що впевненість – запорука успіху. Через тиждень мене було запрошено на останній етап Школи «Агенти змін». То був своєрідний випускний, на який приїхало 70 молодих людей зі всієї України, щоб поділитися власним досвідом. Серед них була і я – одна з Тернопільської області. Але не це найголовніше. Найважливіше те, що здобула величезний досвід, усвідомила мотиваційну складову ідей, знайшла прекрасних друзів, мудрих наставників. Закликаю молодь упевнено йти до мети, шукати себе, використовувати можливості, які перед нами відкривають заняття в секціях МАН України. Щиро вдячна директору Заліщицької державної гімназії О.Д.Войчишин за фінансову підтримку, відповідальній за роботу Заліщицької філії МАН З.М.Копичинській за моральну підтримку та настанови, а також усім, хто допомагав у здійсненні проєктів. Вірте в себе, працюйте над собою, змінюйте себе та Україну! Діана Хандій, учениця 7(11) класу Заліщицької державної гімназії, учасниця Всеукраїнської Школи громадянської та волонтерської участі «Агенти змін» |
