Роздуми про національну честь 18.02.2020Дякую Богу, що дав мені народитись українцем
Почуття національної честі у нас віками топтали загарбники-чужинці, а воно вставало, росло, розвивалося і множилося в серцях людей – найстікіших, найвірніших, найвідданіших. Без нього ми б не збереглися як нація, і не було б нині такої держави, як Україна. А вона є, не вмерла і не вмре!О. Гончар Як не парадоксально, але в Україні доводиться і нелегко відстоювати національну честь українців. Випробування на міцність витримують ті, хто не мислить свого щастя без щастя України, особистої слави без слави Батьківщини, власної честі на фоні безчестя нації. У кого на першому плані власне его, той, як правило, не витримує випробування страхом, користю чи владою. Але за віки неволі виплодилась і сила-силенна рабів, людей без національної честі і гідності, і вони, зламані злиднями, страхом, голодоморами, катівнями, приречені животіти, закодовані на плазування перед повелителями, звичні до темряви, – злякалися світла свободи, не повірили в його торжество. 11 лютого 2020 року відбулася виховна година для слухачів секцій МАН в Гусятинському коледжі. Метою проведеного виховного заходу є формування активної життєвої позиції студентів, виховання почуття національної честі і гідності, зміцнення найцінніших громадянських якостей. Важливо, щоб кожен юнак і дівчина, нині ще студенти, а завтра господарі держави, винесли цей великий духовний скарб – почуття національної честі й гідності. |