У День української писемності та мови в Заліщицький державній гімназії в рамках роботи Заліщицької філії Тернопільського обласного відділення МАН України відбулася науково-теоретична конференція «Мова – душа народу». До онлайн-конференції приєдналося близько 50 учасників: слухачі секцій «Українська мова та література», «Зарубіжна література», учасники НГТ «Пошук» та викладачі. Модератором конференції була Зубик Наталія Василівна, викладач української мови та літератури філії, кандидат філологічних наук.

  Учасників заходу привітали директор Заліщицької гімназії та філії Войчишин Олександра Дмитрівна, відповідальна за роботу Заліщицької філії Копичинська Зоряна Миронівна.

  Слухачами МАН були представлені власні  напрацювання - міні-проєкти щодо питання історії становлення української писемності, функціонування мови, а також щодо видатних постатей, причетних до розвитку рідного слова й літератури загалом. Василюк Олена, учениця 7(11)-Б класу, слухачка секції «Українська мова та література», представила проєкт на тему: «Історія становлення мови періоду України-Руси. Нестор Літописець і його внесок у розвиток писемності». Безушко Віталіна, учениця 6(10)-А класу, слухачка секції «Українська мова та література» НГТ «Пошук», запропонувала доповідь на тему «Історія розвитку української мови з кінця ХVIII ст. до часів незалежної України». Сакала Яна та Пельцер Єлєна, учениці 5(9)-А класу, слухачки секції «Зарубіжна література», запропонували спільний проєкт «Становлення Дня української писемності та мови. Значення мови на законодавчому рівні. Внесок Петра Яцика в розвиток української мови як національної святині». Українець Софія та Смутило Юлія, учениці 7(11)-Б класу, слухачки секції «Українська мова та література»,  у рамках відзначення річниці з дня смерті Г.Сковороди (9 листопада 1794р.) представили  науково-дослідницьку проєктну роботу «Григорій Сковорода – мислитель, філолог, фундаментатор української літератури й культури ХVІІІст.».

   Дорогі українці, нехай материнське слово буде для всіх нас духовним джерелом життя й оберегом.

  Пам’ятаймо, що «мова – це дуща народу, а народ без мови – не народ» (В. Сосюра). Із гідністю й шаною ми повинні усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.