Спочатку було слово… 11.11.2020У вогні часу згорають храми й фортеці, розсипається на порох матеріальна культура, іржавіють знаряддя праці, зникають згадки про людей, які жили на наших вулицях, у наших домівках. Залишається лиш слово, одвічне й первозданне, яке передує всьому, яке залишається після всього. А слово українське – особливе, бо його вбивали, відбирали, замуровували… Воно ж крізь мури, крізь ґрати й колючий дріт завжди пробивалося, не покорене ніким, тягнулося до сонця справедливості, до свободи. Сьогодні слово має особливу місію – єднати, бо у час карантину й дистанційного навчання воно залишилось єдиною ниточкою, що зв’язує нас, дозволяє обмінюватись інформацією, своїми думками та почуттями. Об’єднало слово й учасників Малої академії наук Гусятинського коледжу ТНТУ імені Івана Пулюя, які 9 листопада долучились до щорічної акції – Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Для студентів і викладачів – це спосіб не тільки перевірити свою грамотність, а й відчути себе частиною чогось масштабного й великого, бо саме в цей день, у ці калька хвилин люди різного віку, різних професій, у різних куточках України і світу вшановують Слово. |