На навчання в Борщівську філію Тернопільського обласного відділення МАН України записалася на початку 8-го класу, за рекомендацією вчителя.

На перших заняттях у секції нам розповідали про можливості навчання в МАН, чого можна досягти, де побувати. Слухала я це все і не вірила, що  зможу потрапити на всеукраїнські чи міжнародні конкурси, куди відбирали найкращих з найкращих. Однак, наш викладач був налаштований на результат та мотивував мене, тому з перших днів ми почали активно працювати над науковими роботами і готувались до конкурсу-захисту.

Я дуже захопилась своєю темою і взагалі науковою діяльністю,  в результаті  була учасником національного етапу міжнародного конкурсу "Intel-Техно Україна", міжнародної конференції "Україна очима молодих" та ін. З кожним роком таких конкурсів ставало все більше, було багато перемог і також вдосталь поразок, які відіграли важливу роль у формуванні мене як особистості. І зараз живу по принципу, що кожна поразка це урок, який треба засвоїти.

Цього б нічого не було, якби не постійна підтримка викладача Мулярчука Андрія Петровича і звичайно Тернопільської Малої академії наук України та Борщівській філії МАН. Двері МАН завжди були відкриті для нас 24/7, в прямому і переносному значенні. Методисти відносились, як до власних дітей, і завжди могли підтримати. Насправді Мала академія це був один з кращих етапів моїх шкільних років.

За 4 роки я знайшла багато друзів, з якими і зараз підтримую зв’язок, більше того, під час навчання в університеті (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»), я є учасником асоціації випускників МАН, і в докарантинні часи часто була на конкурсах-захисту, тільки вже як куратор-волонтер та на різних івентах від МАН.

Мала академія створює таку атмосферу, яку важко покидати.
Дякую, Вам, Тернопільське обласне відділення Малої академії наук України!

Бажаю Вам процвітання і побільше перемог!

З повагою, ваша Юлія Соліляк