З 16 по 23 липня в Пекіні та Внутрішній Монголії відбувся ІІІ Міжнародний літній табір Сун Цінлін, в якому Україна вперше брала участь. На заході були представлені близько трьохсот обдарованих юнаків та дівчат із п’ятнадцяти країн світу. До складу української делегації увійшли дев’ять учнів Малої академії наук – переможці всеукраїнських конкурсів-захистів МАН за напрямами мистецтвознавства, фольклористики, етнографії та журналістики. Я щаслива, що в число української делегації потрапила і я, одна учениця з Тернопільської області.

У літньому таборі відбулися командні змагання, презентації національної культури і традицій учасників табору. Також ми відвідали найвідоміші місця Китаю. Нас, учасників міжнародного табору поділили на групи, які складалися із представників різних країн. Працюючи у групах, ми мали змогу ближче познайомитися, поглибити свої знання іноземної мови і більше дізнатися про культуру інших країн. Спершу ми практично не розрізняли учасників з Китаю, Японії та Кореї, проте через кілька днів навчилися легко розпізнавати їх та бачити чіткі відмінності в їхній зовнішності.

На другий день відбулася офіційна церемонія відкриття, на якій головними дійовими особами були представники Всекитайського благодійного фонду імені Сун Цінлін та юні представники країн – учасники табору. На церемонії відкриття українська делегація змогла яскраво представити національні костюми усіх регіонів нашої держави, а особисто я презентувала Борщівську чорну вишивану сорочку. Дивно, але чомусь саме з нами хотіли сфотографуватися представники майже всіх країн. Мабуть, їх найбільше вразили саме наші костюми. Всіх цікавила різноманітність вишиванок, їх історія, кольори.

У Внутрішній Монголії – автономному регіоні на півночі Китаю, ми  ближче ознайомилися з культурою, побутом, звичаями Піднебесної, спостерігаючи за традиційними монгольськими піснями, танцями, боротьбою та кінними перегонами. Можна було побачити справжні монгольські юрти і насолодитися краєвидами Внутрішньої Монголії.
Окрім цього, ми відвідали кам’яний ліс Ашаду – одне з найрідкісніших гранітних утворень в світі, яке належить до геологічного парку Кейшикетенгу.

В місті Чіфенг відбувся гала-концерт, де всі презентували культуру своїх країн. Українська делегація виступила з відомою українською піснею «Червона Рута» і знову продемонструвала національний одяг Гуцульщини, Галичини, Донщини, Слобожанщини, Волині, Сіверщини, Таврії, Поділля, Запоріжжя та Наддніпрянщини під голосні оплески залу.

21 липня ми повернулися до Пекіна і відвідали найбільшу у світі площу Таньаньмень, до якої прилягають будівлі китайського парламенту – Дім народних зборів і надсучасний Великий національний оперний театр. Площа Тяньаньмень традиційно вважається символічним серцем китайської нації.

Також ми пройшлися по Забороненому місту (або «Гугун», з китайської – «Колишній палац») – найбільшому у світі палацу (720 тис. м²), де до 1924 року проживали імператори мінської та цінської династій. У будівництві в ХV столітті цього палацу брало участь мільйон будівельників і 100 тисяч фахівців інших спеціальностей – різьбярів, художників та ін. Сам комплекс нараховує 980 будівель та 8707 кімнат.

Того самого вечора на заключному гала-концерті відбулася церемонія закриття міжнародного табору. Вона проводилася разом з виставкою культур країн, на якій ми обмінялися оригінальними подарунками.

Найбільше враження я отримала від екскурсії на Велику китайську стіну – найвідомішу пам’ятку світової архітектури. До цього часу я уявляла її зовсім іншою. Пів дня ми прогулювались по ній, страшенно втомилися, дуже боліли ноги, але це варте того, щоб помилуватися довколишніми краєвидами і самою пам’яткою. Вона простягається по північному Китаю загалом більш ніж 21 тис. кілометрів. Окрім цього, відвідали Шовковий ринок і побачили виступ найкращих акробатів китайського цирку. Я була здивована і вражена їх майстерністю і спритністю.

Табір був організований фундацією імені Сун Цінлін – китайської політичної діячки, дружини Сунь Ятсена та першої жінки-президента КНР. Пані Сун Цінлін зробила суттєвий внесок у мир на планеті, розвиток міжнародних обмінів, зміцнення прав жінок та дітей Китаю і вважається однією з найвидатніших жінок ХХ століття.

Місцеві жителі справили дуже приємне і хороше враження, адже на вулиці до нас підходили, робили компліменти,  задивлялися на нас (а, можливо, на наш одяг?) просили сфотографуватися і запитували звідки ми, а коли ми відповідали, що ми з України (англійською мовою), не всі розуміли. А коли ми назвали «Україна» китайською «Укален», то перехожі одразу називали боксерів Кличків.

Яворська Олена, учениця 10 класу Борщівської ЗОШ I-III ступенів №1,
слухачка секції «Журналістика» Борщівської філії Тернопільського
обласного відділення МАН України