Студенти та працівники Гусятинського коледжу ТНТУ імені Івана Пулюя стали учасниками цілої низки заходів, спрямованих на популяризацію українського слова, історії та культури рідного народу.

Слухачі секції етнології Гусятинської філії МАНУ підготували і провели майстер-клас на тему: «Традиційні головні убори української жінки». Своїм досвідом із вив’язування наміток та хусток ділилися керівник секції Мацко Наталія Степанівна, наукові працівники Гусятинського районного комунального краєзнавчого музею, а також пані Любов Захарків (с. Трибухівці), мисткиня, яка займається реконструкцією українського народного вбрання і, зокрема, головних уборів.

На початку зустрічі, науковим керівником було проведено відео-екскурс, присвячений головним уборам народів світу, значному розмаїттю їхніх форм, кольорів, матеріалів виготовлення тощо.

Наступним етапом стала розповідь співробітниці музею про особливості українського жіночого костюма та головного убору як його невід’ємного атрибуту. Музеєзнавець наголосила на неоднорідності цього строю у різних куточках України, що зумовлювалось віковими, соціальними, майновими, кліматичними та обрядовими особливостями мешканців.

Так, до окремих категорій було віднесено убори жінок та дівчат, які різнилися технологією і матеріалом виготовлення, способом пов’язування та використання. Особливу зацікавленість у слухачів викликали дівочі головні убори: квітки (рожі), уплітки, стрічки, «лєнти-стонжки/стьожки», «кутасики», кісники, вінки, які не прикривали зачіску (голову), символізуючи незаміжність, свободу, безтурботність особи, яка їх одягала.

Не менш колоритними виявились і головні убори одружених українок-молодиць. Серед них, найдавнішою вважається намітка (перемітка, серпанок, рантух, склендячка), яку пов’язували нареченій наприкінці весілля, під час обряду покривання голови. Пізніше популярності набули головні убори рушникового типу: обруси, плати, – які з часом трансформувалися у простіші й традиційніші для сучасників – прямокутні та квадратні хустки.

Цікавим для учасників виявився той факт, що кожен регіон України мав не лише різні технології, матеріали виготовлення головних уборів, характерні елементи оздоби, специфічну кольорову гаму, але й оригінальні способи їх вив’язування. Саме із окремими техніками покривання голови українських жінок, присутніх познайомила народна мисткиня Любов Захарків.

Знайомство з історією українського костюма, а особливо головного убору українського жіноцтва минулих поколінь дало змогу студентам відчути естетичні уподобання предків, зрозуміти функціональність, конструктивність та художньо-естетичні особливості вбрання різних регіонів України, простежити їх еволюцію, розмаїття строїв і кольорів, техніку виготовлення і пов’язування.
Свято української народної культури відбулось у цікавій і насиченій позитивними емоціями атмосфері, воно залишило багато хороших вражень і відчуттів, насамперед, гордість за свій народ, його незвідану, дивовижну, багату культуру.

Оляніна Надія Володимирівна та Мацко Наталія Степанівна,
викладачі Гусятинської філії МАНУ