Тернопільське обласне відділення Малої Академії Наук України
Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення Малої Академії Наук України
Тернопільське обласне відділення Малої Академії Наук України
Тернопільське обласне відділення Малої Академії Наук України
Тернопільська мала академія наук України
icon
Назад
"Пройдися тихо коло древніх стін..."
03.04.2018

Пройдися тихо коло древніх стін, торкнись рукою до відлуння слави…
Вони стоять, мов ті богатирі, із сивиною каменів жилавих.
Вони стоять,… життя їх не чека, воно в майбутнє стелить всі дороги,
А був же час – тоді на їх плечах історія спиналася на ноги.
Фортеці сиві,.. замки бунтівні…Це ж скільки всього випало на долю,
Минулось все, тепер лиш у їх сні живуть борці, що здобували волю.

Із вірша місцевого поета розпочалася виховна година «Замки Тернопілля», яку підготувала та провела 22 березня для слухачів Гусятинського відділення МАН України керівник секції «Математика», кандидат фізико-математичних наук Стельмащук Людмила Володимирівна.

Україна – держава унікальна. Унікальна тим, що береже у собі сліди культури всіх тих, хто жив тут у різні часи. Вони приходили на нашу землю, хто з добром, а хто із завоюваннями, та, вражені її красою, завмирали. Завмирали, дивуючись, яка ж то сила створила цю непересічну чарівність, килими луків та лісів, голубі рушники річок  і джерел та сині-сині віконниці озер та ставків.

У неспокійні часи володіння потрібно було оберігати і виростали на українській землі фортеці з широкими мурами, міцними стінами, глибокими ровами. А замки вельмож збирали у своїй архітектурі усі стилі: візантійський та османський, європейський та мусульманський.

Час невблаганний і на сьогодні залишилося уже не так багато цих камінних свідків історії. Деякі відреставровані і приваблюють туристів, більшість знаходиться у плачевному стані, та цінність їх від цього не меншає. На хвилях некерованості у сучасній політиці деякі замки вже прибираються до рук сучасними нуворишами і, можливо, назавжди будуть закриті для пересічних українців.

Нам пощастило жити та навчатися у Тернопільській області. На її території сьогодні найбільша кількість замкових споруд України. І хоч у нас не так багато пишних палаців, таких як у сусідньої Львівщини, суворі стіни ваблять не менше. Кожна крапка на карті області – жива історія.

А далі розпочалася віртуальна мандрівка із півночі області до нашого містечка. Перед слухачами розкинувся древній Кременець та його знаменита Замкова гора – Бона, – яку так і не змогли взяти ворожі війська. Наступною зупинкою стали Збараж та Вишнівець із їх прекрасними замковими комплексами з вежами та бастіонами і казематами, що пам’ятають і полковника Бурляя і героїчну, оспівану в піснях, смерть народного героя Нестора Морозенка.

Не оминули студенти і обласний центр. Практично повністю знищений у Другій світовій війні Тернопіль все ж зберіг свій замок біля озера – місце зустрічі закоханих. А нещодавні відкриття тернопільских підземель обіцяють історикам ще багато цікавого після їх досліджень.

На острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа, постав Бережанський замок. Колись за пишність оздоби його порівнювали з Вавелем – резиденцією польських королів, але минулі війни та сучасна нестача коштів призвели до руйнації це чудо архітектури та садово-паркового мистецтва. Віртуальною дорогою додому відвідали та згадали історію Чортківського замку – теж законсервованого в очікуванні справжнього господаря.

Наостанок слухачі зупинилися у замку-кораблі, який і досі височіє над селом Сидорів, що зовсім близенько до Гусятина. Таких у Європі всього два, і як же приємно, що можна і тепер доторкнутися до живої історії рідного краю.

Замки Тернопільщини, окраса нашої землі. Вони різні, як за архітектурою, так і за долею… Хтось гонорово поблискує новим ошатним вбранням, а комусь лише лелека принесе ніжну квітку – прикрасу для свого гнізда. Одні слухають багатоголосий гомін туристів, де у рідну мову вплелися польські, німецькі, російські та англійські слова, а для інших музикою лунає лише сюрчання коників та тихе пугутькання нічної сови. Імена одних лунають у високих кабінетах та при поважних делегаціях, інших знають лише ті, хто поруч.

Але всі вони – наша історія. Бережімо історію рідної землі, нашого народу. І  не забуваймо, що наші нащадки пам’ятатимуть нас так, як пам’ятаємо їх ми.

man.te.ua
man.te.ua