Із вірша місцевого поета розпочалася виховна година «Замки Тернопілля», яку підготувала та провела 22 березня для слухачів Гусятинського відділення МАН України керівник секції «Математика», кандидат фізико-математичних наук Стельмащук Людмила Володимирівна.

Україна – держава унікальна. Унікальна тим, що береже у собі сліди культури всіх тих, хто жив тут у різні часи. Вони приходили на нашу землю, хто з добром, а хто – із завоюваннями, та, вражені її красою, завмирали. Завмирали, дивуючись, яка ж то сила створила цю непересічну чарівність, килими луків та лісів, голубі рушники річок  і джерел та сині-сині віконниці озер та ставків.

У неспокійні часи володіння потрібно було оберігати і виростали на українській землі фортеці з широкими мурами, міцними стінами, глибокими ровами. А замки вельмож збирали у своїй архітектурі усі стилі: візантійський та османський, європейський та мусульманський.

Час невблаганний і на сьогодні залишилося уже не так багато цих камінних свідків історії. Деякі відреставровані і приваблюють туристів, більшість знаходиться у плачевному стані, та цінність їх від цього не меншає. На хвилях некерованості у сучасній політиці деякі замки вже прибираються до рук сучасними нуворишами і, можливо, назавжди будуть закриті для пересічних українців.

Нам пощастило жити та навчатися у Тернопільській області. На її території сьогодні найбільша кількість замкових споруд України. І хоч у нас не так багато пишних палаців, таких як у сусідньої Львівщини, суворі стіни ваблять не менше. Кожна крапка на карті області – жива історія.

А далі розпочалася віртуальна мандрівка із півночі області до нашого містечка. Перед слухачами розкинувся древній Кременець та його знаменита Замкова гора – Бона, – яку так і не змогли взяти ворожі війська. Наступною зупинкою стали Збараж та Вишнівець із їх прекрасними замковими комплексами з вежами та бастіонами і казематами, що пам’ятають і полковника Бурляя і героїчну, оспівану в піснях, смерть народного героя Нестора Морозенка.

Не оминули студенти і обласний центр. Практично повністю знищений у Другій світовій війні Тернопіль все ж зберіг свій замок біля озера – місце зустрічі закоханих. А нещодавні відкриття тернопільских підземель обіцяють історикам ще багато цікавого після їх досліджень.

На острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа, постав Бережанський замок. Колись за пишність оздоби його порівнювали з Вавелем – резиденцією польських королів, але минулі війни та сучасна нестача коштів призвели до руйнації це чудо архітектури та садово-паркового мистецтва. Віртуальною дорогою додому відвідали та згадали історію Чортківського замку – теж законсервованого в очікуванні справжнього господаря.

Наостанок слухачі зупинилися у замку-кораблі, який і досі височіє над селом Сидорів, що зовсім близенько до Гусятина. Таких у Європі всього два, і як же приємно, що можна і тепер доторкнутися до живої історії рідного краю.

Замки Тернопільщини, окраса нашої землі. Вони різні, як за архітектурою, так і за долею… Хтось гонорово поблискує новим ошатним вбранням, а комусь лише лелека принесе ніжну квітку – прикрасу для свого гнізда. Одні слухають багатоголосий гомін туристів, де у рідну мову вплелися польські, німецькі, російські та англійські слова, а для інших музикою лунає лише сюрчання коників та тихе пугутькання нічної сови. Імена одних лунають у високих кабінетах та при поважних делегаціях, інших знають лише ті, хто поруч.

Але всі вони – наша історія. Бережімо історію рідної землі, нашого народу. І  не забуваймо, що наші нащадки пам’ятатимуть нас так, як пам’ятаємо їх ми.