Треба врятувати наукову спадщину,
бо геній народу зів'яне; потрібно
врятувати самий народ, бо спадщина пропаде.
Антуан де Сент-Екзюпері

«Україна – батьківщина плеяди нобелівських лауреатів» – назва семінару для слухачів МАН та студентів ІІ курсу ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України», що пройшов у секції біології Тернопільського обласного відділення МАН України. Під час нього присутні ознайомились із біографією Альфреда Нобеля, його заповітом та унікальним явищем в історії цивілізації – премією науковця.

Проаналізувавши офіційну Нобелівську статистику, вивчаючи біографії, було з’ясовано, що Україна формально не має своїх лауреатів Нобелівської премії. Іншими словами, Україна обділена визнанням Нобелівських установ, але ними не обділені вихідці з України, якщо не етнічні українці, то українці за місцем своєї появи на світ, зростанням, громадським змужнінням, науковою чи літературною працею. Всього ж на українській землі народилось шість лауреатів Нобелівської премії. Вони одержали цю найвищу міжнародну відзнаку в усіх номінаціях, окрім Премії Миру.

Яскрава плеяда вчених і письменників, які народилися, навчалися, розпочинали успішну діяльність або тривалий час жили, плідно творили в Україні, одержали цю високу міжнародну відзнаку як громадяни інших країн — Росії, колишнього СРСР, США, Франції, Ізраїлю.

На семінарі також порушувались проблеми реалізації талановитих людей на теренах України впродовж багатьох років. Україна народжувала мудрих людей, виколисувала їх, навчала... і відпускала в чужі краї. Наша Вітчизна здавна виконувала роль інтелектуального й економічно-сировинного постачальника інших держав і режимів. Країни, до яких прилучалися землі пошматованої України, робили все, щоб український народ не мав своєї еліти. В реальних умовах нашої бездержавності світлі голови України нерідко змушені були залишати свою матінку-землю і шукати кращої долі, відкривати й розширювати наукові, літературні горизонти в інших куточках планети. А сусідні народи та держави далекого зарубіжжя прагнули і прагнуть мати на своєму науковому Олімпі талановитих українців, заперечуючи при цьому їх родовід.

Майже дві сотні видатних українських вчених – фізиків, хіміків, медиків, математиків, природознавців, винахідників лише наприкінці XIX – на початку XX століття опинились і працювали за кордоном. Там розцвітав їх талант, сповна використовували їхні знання і досвід. Вдалині від Батьківщини вони одержали суспільне визнання.

Сьогодення повернуло нам проблему «еміграції мозку» у нових, значно ширших масштабах. Протягом останніх років понад п'ять тисяч докторів і кандидатів наук виїхали з України, свої досягнення використовують в лабораторіях і на кафедрах інших країн. Все ж основний потенціал наших талантів залишився в Україні, яка ніколи не перестане бути колискою для справжніх геніїв світового масштабу.